Інформація для пацієнтів, родичів та волонтерів

На порепаних білих дверях прохідної намальована красива молода матір із дитиною, немов Мадонна 21-го століття. Неканонічний і одвертий образ материнства, створений випадково й мимохідь. Це, на перший погляд, звичайна київська прохідна. Такі ведуть до заводів, муніципальних підприємств, великих стоянок. Вдається знайти автора малюнка: ним виявляється охоронець на ім’я Денис. Це молодий хлопець. Він дуже скромний, не надто охочий розповідати, що його надихнуло. Хоча поява такого зображення саме на цій прохідній не така то вже й випадкова. Навпаки, радше символічна.

Менеджер программной инициативы "Общественное здоровье" фонда "Відродження" Ксения Шаповал рассказала о том, почему паллиативные пациенты всё ещё вынуждены обращаться к уполномоченному по правам человека, а врачи нехотя назначают препараты. Ксения Шаповал: "Проблема номер один — врачи не хотят брать на себя ответственность. Сейчас лечащий врач может назначить или выписать рецепт на сильнодействующие обезболивающие. Но это ответственность и умение — нужно научиться принимать решение, оценить уровень боли, подобрать схему".

«Діти теж помирають, вони беззахисні перед невиліковною хворобою або небезпечним для життя станом. Більшість людей таке спантеличує і вони не можуть з цим змиритися, адже вважається, що дитинство повинно бути щасливим та безтурботним, а не затьмареним недугами та смертю.

Для того щоб Ваше перебування у нас було комфортним, повідомляємо про ті послуги, якими Ви можете скористатись: • Ви можете в будь-який час на протязі дня відвідувати своїх близьких, а також отримувати інформацію про їх стан по телефону 78-17-19 (з дозволу пацієнта). • Наші пацієнти можуть особисто поспілкуватись зі своїми близькими по телефону 78-17-19. • Якщо Ви хочете розігріти, або приготувати будь-яку їжу для пацієнта, Ви можете скористатись кухнею, або побутовою кімнатою на 3-му поверсі. • При бажанні знаходитись з пацієнтом цілодобово, ми гарантуємо Вам створення максимального комфортних умов.

Диалог 2-1 У Сэнди, 17-летней девушки – острый лейкоз. После первого этапа лечения, который включал нескольких курсов химиотерапии по протоколу и пересадку костного мозга, она 5 лет находилась в состоянии ремиссии. Сейчас у нее снова рецидив лейкоза. Она находится в больнице, где проходит повторный курс интенсивного лечения. Несмотря на все усилия врачей и медицинского персонала улучшения не наступает. Сэнди впервые осознает, что она может умереть. Врач: «Я хотел бы поговорить с тобой наедине, пока здесь нет мамы и папы. …Как ты себя чувствуешь? О чем думаешь? Я знаю, что ты давно уже находишься в больнице. Расскажи мне, если хочешь, конечно, что тебя особенно беспокоит сейчас?»